Кібербезпека

КІБЕРБЕЗПЕКА В ОСВІТІ
В Україні стартувала всеукраїнська інформаційно-освітня кампанія з підвищення рівня кібербезпеки українців. Ініціатором та організатором кампанії є Представництво Фонду цивільних досліджень і розвитку США в Україні (CRDF Global в Україні) за підтримки Державного департаменту США.
Мета кампанії — підвищити загальний рівень обізнаності громадян про онлайн-загрози та навчити основ кібергігієни.
Кібербезпека — особливо актуальна тема під час повномасштабної війни,  коли чимало підлітків усе ще споживають багато контенту російських блогерів і вони менш захищені від шахрайств та маніпуляцій в інтернеті.
Кібербезпека в освіті полягає в обізнаності користувачів (здобувачів освіти, викладачів) про потенційні ризики, з якими вони стикаються, коли використовують такі засоби комунікації, як соціальні мережі, чати, онлайн-ігри, електронна пошта та миттєві повідомлення.
Джерела загрози кібербезпеки в освіті
  •  скачування безкоштовних навчальних матеріалів із підозрілих ресурсів, які можуть занести некорисне ПО в комп’ютерні мережі установ;
  •  загрози, пов’язані з електронною корпоративною поштою, такі як фішинг, ціль якого полягає в отриманні доступу до конфіденційних користувачів, їх логінів і паролів;
  • незахищені особисті пристрої, які можуть зробити бездротову мережу освітньої установи вразливою;
  •  кібератаки на освітні заклади,  здатні повністю або частково вивести із ладу інтернет-ресурси;
  •  шкідливі та ненавмисні інсайдери.
Обізнаність у питаннях кібербезпеки є особливо важливим фактором захисту даних для здобувачів освіти і викладачів у закладах освіти. Особливо це помітно, коли студенти навчаються на онлайн-платформах або онлайн-курсах. Через те, що вони проводять багато часу, використовуючи інтернет для різного роду досліджень і пошуку навчальної інформації, спілкування з однолітками та участі в заходах, вони є ідеальною ціллю для хакерів.
Загрози, з якими стикаються учасники освітнього процесу
Шкідливий (небажаний контент) — матеріали (зображення, відео, аудіо, тексти), що містять зображення насильства, порнографію, пропаганду наркотичних засобів, азартних ігор. Також це різноманітні комп’ютерні віруси та шпигунські програми. Здобувачі освіти поза межами закладу ведуть свої соціальні мережі, діляться даними й активно беруть участь в онлайн-житті. Освітній процес також неможливий без збору інформації про студентів і того, щоб вони ділилися своїми даними з викладачами. Тому саме освітяни мають активно долучатися до того, щоб пояснювати здобувачам освіти, як зробити навчання онлайн безпечним.
Приватність — це цінність, розуміти яку повинен кожен здобувач освіти незалежно від середовища, в якому він перебуває, і того, як відбувається онлайн-процес.
Що таке приватність? Вона містить:
  • заборону на збір, зберігання, використання та поширення інформації про ваше приватне життя без вашої згоди;
  • право контролювати інформацію про себе;
  • право на захист честі та гідності;
  • право на таємницю зв’язку;
  • право на захист персональних даних.
  • Персональні дані — це певна інформація, за допомогою якої можна ідентифікувати особу, наприклад, прізвище та ім’я, дату й місце народження, громадянство, псевдонім, економічне й фінансове становище, дані про майно, банківські дані, підпис, адресу місця проживання. Кожна людина є власником персональних даних. Але здобувачі освіти часто поширюють свої персональні дані, залишають багато цифрових слідів. Заклад освіти має виховувати в студентів культуру онлайн-безпеки, зокрема щодо своїх персональних даних.
    Як налаштувати приватність у своїх акаунтах. Здобувачі освіти мають знати, що акаунт варто зробити закритим, щоб уникати таких ризиків, як небажані контакти, кібербулінг. Також варто пояснити, що здобувачі освіти повинні приховати всі свої персональні дані й не публікувати їх у розповідях чи постах. Це такі дані, як номер телефону, адреса, електронна адреса, геолокація тощо.
    Кібербулінг — це використання онлайн-контенту або онлайн-спілкування, щоб принизити, переслідувати, залякувати або погрожувати дитині. Якщо здобувачі освіти стикаються з проблемою кібербулінгу, важливо, щоб вони не боялися розповісти про це викладачу, наставнику групи, психологу чи соціальному педагогу і знали, що можуть отримати допомогу в будь-якій ситуації.
    Як зрозуміти, що студент піддається кібербулінгу?
  • Студент став більш замкнутим, тривожним, сумним або злим.
  • Здається, що він став самотній або засмучений.
  • Коло спілкування здобувача освіти в закладі різко змінилося або він повністю ізолювався від колективу.
  • Студент менш активний у закладі, прогулює заняття, не виконує домашні завдання.
  • Вам здається, що студент/студентка стали жертвою кібербулінгу?
    Простий алгоритм дій:
  • Зберігайте спокій та спробуйте поговорити. Не зліться, що студент/студентка менше часу приділяють навчанню. Спробуйте поговорити про їхні почуття та проблеми.
  • Підтримайте. Допоможіть зміцнити впевненість. Хваліть на заняттях, коли студент/студентка робить навіть незначні успіхи в навчанні.
  • Повідомте батькам. Розкажіть батькам про свої підозри, що студент/студентка піддається кібербулінгу. Поясніть, що він/вона не винна у цьому. Пам’ятайте, що студенту/студентці потрібна допомога та підтримка, а не стрес і сварки через оцінки.
  • Підтримуйте зв’язок
  • Якщо ваші підозри справдилися,  допоможіть студенту/студентці захиститися від подальших образ. Разом зробіть скріншоти негативних коментарів чи погроз, заблокуйте кривдників та повідомте в службу підтримки соцмережі, де відбувалося спілкування. Пам’ятайте, здобувачі освіти повинні знати, що таке приватність, і поважати інших у мережі.
    Грумінг
    Грумінг — це встановлення дорослими дружніх і довірливих стосунків з неповнолітніми особами через Інтернет для вступу з ними в інтимний зв’язок, шантажування та залякування. Спілкування в інтернеті — чудовий спосіб дружити з іншими дітьми онлайн, але онлайн-середовище також може бути небезпечним. Будь-хто може сконтактувати з неповнолітньою особою і не завжди з гарними намірами. Дедалі частіше спілкування трапляється онлайн, коли дітей або молодь обманом схиляють до сексуальних дій за допомогою вебкамер або надсилання сексуальних зображень.
    Як розпізнати грумінг? 
  • Грумери дуже вправні в тому, що вони роблять, і часто можуть подружитися з дитиною, вдаючи, що в них такі самі хобі та інтереси. Використовуючи підроблені облікові записи та фотографії, вони також можуть бути на вигляд як її ровесники.
  • Однак не всі грумери вирішують маскувати свій вік чи стать. Деякі можуть уособлювати бажану фігуру, наприклад, модельного скаута, спортивного тренера, знаменитість чи впливову особу, тоді як інші використовують свій вік і досвід, щоб розвинути стосунки типу «наставника» зі своєю жертвою.
  • Грумер буде використовувати ті самі сайти, ігри та програми, що й молодь, щоб завоювати їхню довіру та подружитися. Однак вони також можуть маніпулювати, шантажувати та контролювати молоду особу, потенційно ізолюючи її від друзів та родини.
  • Як запобігти грумінгу? 
  • Пояснити здобувачам освіти, чому важливо мати приватний акаунт. Тільки так вони зможуть визначати, з ким спілкуватися і хто буде стежити за ними.
  • Заохочувати здобувачів освіти видаляти контакти людей, яких вони не знають особисто. Попросити їх переглянути всіх, хто підписався на них або з ким вони є друзями в інтернеті, і перевірити, чи знають вони їх. Якщо ні, можливо, варто видалити таких людей.
  • Якщо здобувачі освіти отримують будь-який небажаний контакт від когось, кого вони знають, або незнайомої людини, заохочуйте їх повідомити про цю особу викладачу, наставнику групи або батькам та заблокувати її.  Якщо контакт продовжується або стає агресивним чи погрозливим, зверніться до поліції.
  • Видалення запитів від незнайомців. Заохочувати здобувачів освіти видаляти друзів або не схвалювати запити в друзі від людей, яких вони не знають. Хороша порада — перевірити, чи є них спільні друзі з людиною, яка надіслала запит.
  • Питання кібербезпеки всіх учасників освітнього процесу розглядаються на виховних заходах, під час індивідуальних бесід, під час проведення занять з освітніх компонентів.
    kib1